На нашій планеті існують надзвичайно цікаві створіння, які схожі на риб, бо мають плавники й обтічну форму тіла, але насправді є ссавцями — дихають повітрям через легені та вигодовують своїх дитинчат молоком. Вони належать до ряду китоподібних, а яскравими його представниками є величні кити й товариські дельфіни — унікальні тварини з високим рівнем інтелекту та соціальним способом життя.  На жаль, ці особливості не захищають китоподібних від промислового полювання на них, а також від вилову для потреб дельфінаріїв, океанаріїв та цирків. Тому, щоб привернути увагу громадськості до проблем цих тварин, кожного року 23 липня відзначається Всесвітній день китів і дельфінів (World Whale and Dolphin Day).  

Викопні останки свідчать про те, що предки сучасних китів і дельфінів 50 – 60 мільйонів років тому жили на суші. Важко повірити, але китоподібні мають спільного предка з парнокопитними, тобто оленями, коровами й верблюдами. Найближчими нині живими родичами китів і дельфінів є бегемоти, які теж належить до ряду парнокопитних.  Еволюція китоподібних від наземних до морських істот, вірогідно, була пов’язана з доступними джерелами їжі в морі та можливістю врятуватися там від хижаків. Поступово тіла тварин адаптувалися до нового середовища і вони стали виключно морськими мешканцями. 

Кити й дельфіни мають ряд спільних рис — веретеноподібне, обтічної форми тіло, лопатевидні передні кінцівки, хвіст з горизонтальним плавником і чималий шар жиру під шкірою. Як і в інших ссавців, у них чотирикамерне серце з парними шлуночками й передсердями. Вдихаючи повітря, кити використовують 80% об’єму легенів за один вдих, тоді як люди — всього 20%. При цьому, якщо в наземних тварин дихання є рефлекторним і триває навіть після втрати свідомості, то кити, втративши свідомість, не дихають і помирають. 

Всіх китів поділяють на вусатих і зубатих. Перші мають замість зубів два ряди пластин у верхній щелепі, які дозволяють фільтрувати величезну кількість дрібної здобичі. В зубатих китів або дельфіновидних, є зуби, кількість яких різна — від двох зубів до двох сотень.

Китоподібні присутні в усіх океанах планети — від полярних широт до екватора, концентруючись в районах з рясними запасами їжі. Одні види є прибережними мешканцями, ареал інших знаходиться далеко від берегів. Деякі дрібні китоподібні, зокрема, річкові дельфіни, розповсюджені в системах великих річок — Амазонки, Оріноко, Ла-Плати, Гангу, Інду та Янцзи. Є також види, які в прісній воді проводять лише певний період.

Як правило, великим китам властиві сезонні міграції — літо вони проводять у високих широтах поблизу полюсів, де є чималі запаси харчів, а восени відпливають в напрямку до екватора, щоб розмножуватися. Один з найдовших шляхів долають сірі кити — від Берінгового й Чукотського морів до узбережжя Каліфорнії, тобто 5 тисяч кілометрів в один бік.

Усі китоподібні є хижаками і не вживають в їжу рослини чи водорості. Основним харчуванням великих вусатих китів є планктон, а також дрібна риба й кальмари, розмір яких не перевищує 40 сантиметрів. Дрібніші види вусатих китів, такі як смугачі, полюють на риб довжиною до одного метра. У зубатих китів смаки більш різноманітні — від креветок, риб і кальмарів до блакитного тунця триметрової довжини. Дельфіни полюють в основному на різноманітну рибу, але полюбляють також кальмарів та молюсків.

Китоподібні є вразливими тваринами і знаходяться під загрозою зникнення, в основному через активне полювання на них у минулому. Багато років люди вбивали китів для своїх потреб — жир використовували для освітлювальних ламп та у виробництві косметики, м’ясо вживали в їжу, із сухожилля виготовляли тенісні ракетки, а з китового вуса — жіночі корсети. Воскоподібна речовина — сіра амбра, що виробляється шлунково-кишковим трактом тварин, була цінним інгредієнтом для парфумів.

Перші кроки із захисту китоподібних було здійснено в 1930-х роках. Прийняті міжнародні угоди мали відрегулювати вилов цих тварин, але в дійсності ситуація лише погіршувалася. Міжнародній конвенції з регулювання китобійного промислу 1946 року та створеній Міжнародній китобійній комісії теж не надто вдавалося вплинути на китобоїв аж до 1972-го, коли США прийняли Закон про захист морських ссавців.  Документ забороняв вбивство китоподібних і був підтриманий на рівні ООН. 

Нарешті, влітку 1982 року під тиском громадськості Міжнародна китобійна комісія запровадила мораторій на комерційний китобійний промисел, який набрав чинності у 1986-му. Того ж року було встановлено й Всесвітній день китів і дельфінів. 

Зараз полювати на китів дозволено лише корінному населенню деяких регіонів, для яких м’ясо китів є традиційною їжею, але це полювання регулюється певними правилами та щорічними квотами, які обмежують кількість вилову. Однак деякі країни виправдовують вбивство китів науковими дослідженнями, а інші незаконно відновлюють комерційний китобійний промисел.

Крім того, тисячі китів та дельфінів щороку гинуть через риболовні сіті й пластикове сміття в океані, а здоров’я тварин підриває забруднення води нафтою та іншими хімічними речовинами. Іноді навіть наукові спостереження за китоподібними заважають їх природному існуванню, особливо коли дослідницькі човни підходять до тварин занадто близько. Дельфінів до того ж часто виловлюють для демонстрації у великих акваріумах і дельфінаріях. 

Відзначаючи цей день, екологічні групи та організації влаштовують акції щодо захисту китоподібних та інших морських тварин. Інколи екологи об’єднують свої зусилля, щоб присвятити подію захисту одного певного виду, який знаходиться в найбільшій небезпеці.

В українських морях — Чорному й Азовському — мешкають загалом чотири види дельфінів. Тож цього дня кожен охочий може допомогти цим тваринам. Всесвітній фонд дикої природи, приміром, пропонує символічно «завести дельфіна» — для себе або як подарунок близькій людині. Мається на увазі щомісячний внесок, який стане частиною фінансування різних проектів для захисту й досліджень життя дельфінів. Можна також приєднатися до волонтерів, пожертвувати кошти на користь екологічних організацій або просто поділитися інформацією про це свято в соціальних мережах. 

Але важливо й те, що необхідно робити кожного дня для того, аби наші моря ставали чистішими — відмовлятися від пластику, не засмічувати пляжі, обирати екологічні мийні засоби,   переходити на розумне споживання.

Завдяки своїй харизмі та інтелекту китоподібні часто стають головними героями кінофільмів, головною ідеєю яких зазвичай є віра в добро та перемога справедливості. День, присвячений китам і дельфінам — чудовий привід, щоб переглянути один з таких фільмів, бажано разом з дітьми, приміром, «Фліппер», «Історія дельфіна» або «Всі люблять китів» та почитати книги про них.