Щорічно 30 липня відзначається неофіційне свято – Всесвітній день вишивки (World Embroidery Day). Подія започаткована ‘Broderiakademin, BRAK’ у 2011 році. До цього дня фахівці бібліотеки підготували виставку - інсталяцію «Українські вишиванки – наче райдуги світанки».

Вишивка – це давнє рукодільне народне мистецтво, яке полягає в прикрашанні певного матеріалу (тюль, шкіра, полотно, серпанок тощо) різноманітними візерунками. Розвиток вишивки розпочався ще у першому тисячолітті до н.ч. Вишивка містить у собі інформацію щодо віри, обрядів, звичаїв, культури народу.

Вишивка - це мистецтво оздоблення тканини візерунками з використанням різних видів голок для створення захоплюючих візерунків. Ця форма роботи, як правило, мала вільний стиль. Вишивку також можна визначити як мистецтво використання стібків як прикраси, прикрашаючи тканину або інший матеріал візерунками, стібками в нитках на пряжі за допомогою голки.
Вибір голки має вирішальне значення для кінцевого результату. Відомо, що перші голки були зроблені з кістки. Зараз вони з металу. У різних формах вишивка існувала з моменту виготовлення тканини. У давнину вишивка була ознакою статусу. Перші вишивальні машини були винайдені на початку 1800-х років.
Людина (чоловік або жінка), яка виконувала цю роботу, зазвичай називалася вишивальником. Навпаки, у середньовічний період термін "рукоділля" позначав декоративну роботу, під час якої лляна основа була повністю прихована стібками.
Українська вишивка сформувалась під впливом Візантії. За часів Київської Русі особливою популярністю користувалась вишивка срібними чи золотими нитками, що вимагало серйозних умінь від майстрині. В Україні найчастіше прикрашали такий елемент одягу, як сорочка. Найпопулярніші кольори: червоний (любов), чорний (горе), жовтий та зелений (життя).