Якщо ми опиняємося в чужій країні, мови якої не знаємо, то доводиться мати справу з численними труднощами — не можемо зрозуміти дорожніх знаків, прочитати потрібні інструкції та навіть написи на упаковках з продуктами. Ми почуваємося розгубленими й безпорадними, але  ця гіпотетична ситуація лише в невеликій мірі є прикладом того, що відчуває людина, яка не вміє читати. Грамотність зазвичай сприймається нами як щось належне, тому важко уявити, що чимало людей в сучасному світі живуть без базових навичок читання й письма. Щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми та сприяти її подоланню, за ініціативою ЮНЕСКО було засновано Міжнародний день грамотності (International Literacy Day), який відзначається щороку 8 вересня.

Перші відомі форми людської писемності датовані приблизно 3500 – 3000 роками до нашої ери, проте грамотність серед населення довгий час була обмеженим явищем, тісно пов’язаним із суспільним становищем — зазвичай люди, що вміли читати, належали до вищих соціальних прошарків. Вважається, що в давньому світі найбільше грамотних людей жили  в Індії й Китаї, хоч перші книги, які з’явилися в цих країнах, а згодом на Близькому Сході та в Древньому Римі, були дуже рідкісними і дорогими. 

Активно сприяли поширенню грамотності деякі релігії — наприклад, в ісламських країнах самостійне читання Корану для кожного вірянина було релігійним обов’язком. Схожою була ситуація з іудаїзмом, в якому важливе значення надається читанню священних текстів Танаха й Талмуда, тому грамотних євреїв в давнину було набагато більше, ніж грамотних християн.

До моменту прийняття християнства Русь вже мала писемність, але хрещення пришвидшило розвиток грамотності на основі абеток глаголиці та кирилиці. При цьому грамотою оволоділи не тільки князі та бояри, а й чимало простих людей, і цьому збереглося багато свідчень — написи на стінах соборів, берестяні грамоти, школи для дітей, відкриті Володимиром Великим та Ярославом Мудрим. З домонгольського періоду до нас дійшло понад 100 книг, серед яких найвідоміші — «Остромирове Євангеліє» та «Повість минулих літ».

Дедалі більше книг з’являлося і в середньовічній Європі, тому грамотних людей поступово стало більше, щоправда, здебільшого серед містян, тоді як селяни мали значно менше можливостей для базової  освіти. Особливе прагнення до грамотності принесла людям епоха Просвітництва, чому сприяло також промислове виробництво паперу, який зрештою витіснив пергамент і став доступним матеріалом. 

В період Реформації  вірян в лютеранських країнах зобов’язали  читати Біблію, тому рівень грамотності в Північній Європі став вищим у порівнянні з іншими регіонами. Ще більше пришвидшити процес вдалося індустріальній революції — механізоване виробництво потребувало більше освічених робітників, тому у Великобританії станом на 1840 рік грамотними були вже дві третини чоловіків і половина жінок.

Втім, грамотність могли й штучно стримувати, використовуючи як спосіб сортування людей і запобігання повстанням та революціям. Прикладом є США, де в період Громадянської війни в багатьох штатах на законодавчому рівні було заборонено навчати чорношкірих рабів читанню та письму. В подальші роки вміння читати й писати визначало, чи має людина право голосу як громадянин, і це ефективно затримувало приєднання колишніх рабів до виборців.

З історичної точки зору, за останні 200 років рівень грамотності населення світу суттєво зріс — на початку XIX століття він складав всього 12%, а зараз кількість грамотних людей на планеті — 86%. Але при тому, що в більшості держав цей показник — від 95% і вище, в бідних країнах багато людей досі залишаються неписьменними.

Право кожного на  освіту ще на початку свого існування проголосила ООН, сформулювавши Загальну декларацію прав людини. В той час передбачалося, що до 2000 року в світі буде досягнуто 100% грамотності, і для цього приймалося чимало міжнародних документів, наприклад, в 1960 році — Конвенцію боротьби з дискримінацією  в області освіти, а в 1964-му — Декларацію про ліквідацію неписьменності.

В 1965 році на Всесвітній конференції міністрів освіти з викорінення неписьменності, яка проходила в столиці Ірану — Тегерані, народилася ідея Міжнародного дня грамотності. Також на цьому форумі виникла концепція грамотності не як самоцілі, а як фактору розвитку. Наступного року ЮНЕСКО взяла на себе ініціативу і проголосила 8 вересня Міжнародним днем грамотності — з метою нагадати світові про важливість грамотності для окремих людей, громад і країн, а також про необхідність активізації зусиль зі створення більш грамотного суспільства.  

Однак у 1985-му, за підрахунками ЮНЕСКО, виявилося, що неписьменних на планеті — 889 мільйонів, при цьому дві третини з них складають жінки. І хоч у відсотковому вимірі кількість неграмотних знижувалася (32% в 1970 році в порівнянні з 25%, які прогнозувалися на 1990 рік), їх абсолютна кількість продовжувала зростати через швидке збільшення чисельності населення. Тому 1987-го року ООН запланувала Міжнародний рік грамотності, який вирішили провести у 1990-му, а період з 2003 року по 2012-й став Десятиліттям грамотності.

Відтоді ситуація з грамотністю в світі дещо покращилася, але кінцевого результату досі не досягнуто. Тому Міжнародний день грамотності залишається актуальною подією, тим більше що зараз ми отримали нові виклики в сфері освіти через необхідність навчання в онлайн-форматі

https://daytoday.ua/podiya/mizhnarodnyy-den-hramotnosti/