Фахівці Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей разом з психологом та юристом провели тренінг "Протидія проявів булінгу серед здобувачів освіти" для учнів 6 - 7 класів гімназії №85.

 Булінг у школі — одна з найактуальніших проблем у дитячих колективах, яка часто призводить до зниження успішності, емоційних розладів і навіть суїцидальних думок. Це цькування одного з дітей з боку однолітків, що проявляється у вигляді залякування, знущань та інших форм агресії. Виникає зазвичай через соціальну нерівність, інакший зовнішній вигляд, фізичні або психологічні особливості дитини та ін. Мотивацією для буллера часто стає прагнення завоювати авторитет в очах однолітків, самоствердитися і т.п.

Найбільш поширені форми прояву булінгу в школах — психологічний тиск, словесне цькування, образи, злі жарти, образливі прізвиська, глузування і т.д. Знущання рідко переходять у форму фізичного насильства. Це відбувається лише у випадках, якщо інші способи приниження не увінчалися успіхом. Однією з найнебезпечніших форм цькування є повний ігнор, при якому дитину навмисно і показово не помічають. Саме ігнор призводить до психічних порушень та виникнення суїцидальних думок.

Існують такі різновиди булінгу:

• Вербальний. Ця форма цькування проявляється у вигляді використання образ, погроз, глузувань, принизливих прізвиськ та образливих зауважень, що стосуються зовнішнього вигляду, фізичних чи психологічних особливостей, релігії та ін.
• Фізичний. Удари, стусани, штовхання, підніжки, небажані дотики, що завдають біль, — це прояви фізичних знущань.
• Економічний. Різні види впливу на школяра, метою яких є вимагання грошей, псування чи крадіжка особистих речей та ін.
• Психологічний. Психологічний чи соціальний булінг має на увазі навмисну ізоляцію дитини від спільної роботи чи іншого проведення часу у колективі. Зі школярем не розмовляють, не граються, не сідають за один стіл, внаслідок чого він починає почуватися невидимкою.
• Кібербулінг. Цькування в кіберпросторі може супроводжуватися анонімними погрозами, переслідуванням, дзвінками з мовчанням, використанням образливих слів та поширенням чуток у соціальних мережах, електронною поштою тощо.

Передумови для шкільного булінгу можуть бути такими:

1. Особистісний фактор. Булити можуть учня, який має різні фізичні чи психологічні особливості, відрізняється від однолітків зовнішнім виглядом: простим одягом, кольором волосся тощо.
2. Сімейний фактор Нерідко жертвами знущань стають діти, які не мають батьків чи довірливих стосунків у сім'ї; школярі, яких надмірно чи зовсім не контролюють дорослі.
3. Ситуаційні чинники. Шкільний булінг також може виникнути на фоні стресу, авторитарного стилю навчання, відсутності належної уваги з боку педагога чи ігнорування проблеми педагогічним колективом.
4. Соціальні чинники. Жертвами цькування також стають заручники стереотипів, культурних норм, соціально-економічної нерівності чи впливу інтернету.

Ініціатором знущань зазвичай виступає людина, яка не має відповідного виховання. Буллером найчастіше стає закомплексована або самозакохана людина, яка харчується негативними емоціями і прагне завоювати авторитет колективу.

Пам'ятка що робити дитині

Якщо ти не з чуток знаєш, що таке булінг у школі, відчуваєш негатив з боку однолітків, то маєш знати, як чинити і куди звертатися. На жаль, універсальних порад із цього приводу не існує. Кожен випадок є індивідуальним і вимагає детального розгляду. Необхідно враховувати, які цілі переслідує агресор, що спонукало його на моральний терор, а також поведінку оточуючих.

Головне, що треба пам'ятати, ти не винен(а). Найчастіше причиною знущань стає бажання булера самоствердитись. Тому навіть якщо ти спробуєш змінити в собі те, що висміюють у колективі, результату не буде.

Як діяти:

• Поговори з кривдником. Можливо, між вами стався конфлікт, який спричинив подальші образи. Часто розмова з агресором допомагає вирішити непорозуміння, що виникло, і припинити буллінг.
• Не приховуй від дорослих. У твоєму житті неодмінно є дорослі, яким ти довіряєш. Це можуть бути батьки, вчителі чи шкільний психолог. Звернися до них із проблемою, і вони допоможуть змінити ситуацію на краще.
• Завжди повідомляй про фізичне насильство. При наданні на тебе фізичного впливу, після якого залишаються синці, забиті місця та інші пошкодження, слід негайно звертатися до медпункту, лікарні або травмпункту. Будь-які садни, шрами, сліди ударів тощо повинні бути офіційно зафіксовані. Існує стаття у законі, яка передбачає серйозне покарання за фізичний влив.
• Звернися до психолога. У твоєму навчальному закладі є психолог, якому можна розповісти про проблему. Він обов'язково вислухає, допоможе вибудувати тактику поведінки і знайти вихід із ситуації.
• 

 Також пропонуємо вам добірку історій, що відкривають очі, пробуджують емпатію і дають сили:

«Пампуха» — Алевтіна Шавлач