У четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. Наймасштабнішим з них був голодомор 1932-1933 років.

Знищити українців як націю – мета організаторів Голодомору. Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робило нас унікальними в цьому світі. Тому масштаби злочину такі великі, тому вбито мільйони людей.

 Його жертвами стали і ті, хто вижив у 1932–1933 роках. Бо мали забути, хто вони, ким були їхні предки, що мають зберегти для світу їхні нащадки. Мали забути, хто і за що їх вбивав. Смерть і забуття – ціль влади того часу щодо українців.

 Вона не досягнута. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо.

 Пам’ять роду…Страшна трагедія українського народу — голодомор. Як донести до свідомості юнихх громадян такі моторошні події цих років…

Фахівці Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей провели презентацію книги Ірини Іваськів "Євдокія" для учнів ліцею № 67. Пані Ірина розповіла , що ця книга - історію її сім'ї, про життя її бабусі, яка пережила голодомор.

Від репресованих селян до сучасних захисників України, подолання важких наслідків Голодомору 1932-1933 років українцями у ХХІ столітті у зв’язку з політичними потрясіннями. Євромайдан, Революція Гідності та сучасна російсько-українська війна актуалізували українську національну ідентичність.

У цей день запалимо свічку пам’яті та передамо тепло тим, хто зараз протистоїть ворогу на передовій. Закликаємо задонатити волонтерам на необхідні бійцям речі, допомогти  волонтерським центрам із плетінням маскувальних сіток чи виготовленням окопних свічок, передати з волонтерами дитячі листи і малюнки, смаколики. Нехай наша пам’ять стане дієвою.