
Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям.
Вадим Крищенко
Здавна відомо, що родина – то невичерпне джерело наснаги, любові та батьківських обов'язків. Кожна сім'я докладає зусиль аби не всохло родове дерево, бо «Без роду немає народу».
День родини в Україні почали відзначати 8 липня з 2012 р.
Як засвідчує М. Стельмахович, українцям з давніх-давен був властивий культ домашнього вогнища, культ Роду, вони мали у своєму пантеоні навіть божества, які опікувалися родиною – Рід і Рожаницю. Людина не мислила власного щастя без сім'ї, без домашнього вогнища. «Без сім'ї – нема щастя на землі». Культ роду був відлунням того, що ми сьогодні називаємо генетичним кодом, покликом крові.
Українська родина будувала своє життя в тісній єдності зі своїм народом. Батько був оборонцем землі, на яку часто зазіхали неситі сусіди. Мати – берегиня домашнього вогнища. Любов до Батьківщини, до рідної землі, до віри пронизувала всі ділянки родинного життя. Ненав'язливе, через колискову пісню, народну думу, через дитячу молитву за Україну, а найперше з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу дитини і дорослого юнака почуття патріотизму, любові до рідного краю. Це також об'єднувало батьків, увесь рід – на основі єдності громадських прагнень.
Сім’я - це щастя, любов і удача,
Сім’я - це влітку поїздки на дачу.
Сім’я - це свято, сімейні дати,
Подарунки, покупки, приємні витрати.
Сім’я - дружна праця і вічні турботи,
Сім’я - це багато вдома роботи.
Сім’я - це складно.
Сім’я - це важливо.
Сім’я - це коли
Все на світі можливо.