В Україні здавна вшановують святих апостолів Петра і Павла. До цього дня білили та святково вбирали хати, образи прикрашали чистими рушниками, білили та розмальовували піч. До церкви йшли у святковому одязі. При цьому християнське свято тісно переплелося зі слов'янськими традиціями, тож деякі обряди мають і язичницький підтекст.
Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята для пастухів обов'язково пекли мандрики із сиру. Рибалки ж у це свято моляться про успіх в рибній ловлі святому Петру, який вважається покровителем рибалок. А от апостолу Павлу моляться про процвітання бізнесу.
Раніше молодь в цей день ще до світанку йшла в поле – зустрічати сонце. У давні часи цей звичай зародився на Петрів день для того, щоб відганяти від поселення русалок. З першими променями сонця народ радів і співав. Але на цьому звичай не закінчувався. Далі молоді люди плели вінки, і тільки після цього з піснями йшли додому.
Яке ж свято без ворожіння! За традицією дівчата в цей день гадали на свого коханого. Їм потрібно зібрати 12 різних рослин, покласти їх під подушку і, заплющивши очі, сказати: "Дванадцять трав з різних полів, дванадцять юнаків! Хто суджений-ряджений, мені покажися і на мене подивися".
Також дівчата у свято Петра і Павла "завивали берізку". Для цього на молодій березі вибирали три гілки, сплітали їх в косу, і загадували бажання, повторюючи при цьому: "В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!". Укутували гілочки зазвичай червоною стрічкою і міцною травою. Через три дні дівчата знову приходили до берези та дивилися – якщо коса не зів'яла і не розпустилася – то бажання обов'язково збудеться. Березову косу після ворожіння обов'язково розпускали.
«Петров день» називали «верхівкою літа», за яким йшла посилена підготовка до масштабного сіножаття.
Традиції також включали в себе використання перших паростків нового врожаю ячменю, з якого було прийнято випікати обрядовий хліб, необхідний для освячення в храмі.
По приходу з церкви, українці пригощалися спеціальною стравою - сирними бабками. Частування діставалося всім членам сім'ї і гостям.
Сирні бабки або Мандрики, за легендою, любили самі Петро і Павло, які регулярно вживали їх в їжу під час своїх подорожей по світу і проповідування слова Божого.
Вважається, що після 12 липня перестають кувати зозулі. Дане явище в народі пояснювали тим, що ці птахи нібито «подавилися Мандріком». Саме зозуля, згідно з легендою, вкрала частування у святого апостола, за що була покарана Богом.
На Бойківщині пастухи збиралися на пасовиську, будували «петрівник» — невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню і разом обідали. Їли молочне — щоб корови краще доїлися.