
Плани під час війни — це дуже хитка справа. Спершу потрібно робити те, що не можемо не робити: просинаємось, вмиваємось, їмо, гуляємо, йдемо на роботу, якщо вона є. Замість планів обмальовуємо намір, наприклад, я намірена жити і відчувати життя щодня, не чекаючи і не завмираючи, поки закінчиться війна, адже теперішній момент і є нашим справжнім життям. Як би банально це не звучало, але крім цього моменту в нас більше нічого немає. Саме в цю мить дихаємо, п’ємо воду і відчуваємо смак, саме цієї миті життя йде слайд за слайдом”.
Ми ставимо життя на паузу лише тоді, коли розум каже: ось ця ситуація мені не подобається, замру і перечекаю, поки все налагодиться. Річ у тому, що наше життя залежить від наших реакцій на зовнішні події, але ми спроможні обирати, як саме хочемо почуватися.
Планувати можна будь-що, а от чи вистачить мужності прийняти той факт, що щось може не втілитися? Планування дає людині хибне враження, що вона може контролювати світ”.
Найкраща навичка в теперішній час — це бути спостережливими та швидко реагувати на зміни.
Війна пришвидшує всі процеси. Ми поспішаємо жити в умовах, коли невідомо, чи буде завтра, адже для когось воно може не настати. Інколи день тягнеться як тиждень, а місяць — як рік. У цьому є трохи фатальності, але й оптимізму, і життєствердності.
Життя пробиває собі дорогу. А з життям — і нові стосунки, і нові кохання. У стрічках соцмереж повідомлення про загибель людини змінюються повідомленням про весілля.
Багато хто за цей час зустрів своє нове кохання. Це допомагає почуватися живим. Це дає відчуття тепла, що хтось чекає тебе і мріє про твоє повернення.
Але постає питання: як зберегти ту іскру, що народилась? Як це зробити в умовах, коли війна постійно може втрутитися й розлучити закоханих?
Те саме стосується і стосунків, які тривали роками, а тепер, між ними пролягла відстань, котру ще невідомо коли вдасться подолати.
Головна помилка
Коли трапляються різкі зміни в житті, спочатку все завмирає. Вирішення насущних проблем заморожує всі інші процеси. Однак потім, коли перша напруга спадає, ці процеси починають рухатися прискореним темпом, старі проблеми загострюються, і до них додається необхідність пристосуватися до нових умов.
Зараз частіше нові умови, крім інших, більш матеріальних змін, — це стосунки на відстані й нові кохання, які швидко приводять до шлюбів , але так само швидко теж перетворюються на стосунки на відстані.
Головна помилка, яка загрожує стосункам у таких умовах, — перевантаження відповідальністю.
Мати свій план
Так, тому стосунки для нас і важливі, що дають психологічну підтримку для проживання стресу і створюють для нас сенс життя та діяльності. Але допомогу можуть дати тільки стосунки у близькому контакті.
Стосунки на відстані не можуть допомогти вам вирішити наші проблеми, проте вони мають створювати для вас мотивацію жити далі, планувати й досягати, вони дають орієнтири для прийняття рішень та створюють віру в майбутнє.
Якщо ви вимагатимете допомоги в людини, котра перебуває на відстані, це нічого не дасть, а тільки погіршить ваші стосунки. Людина не знає ваших умов, людина не може щось зробити для вас власноруч, найімовірніше в людини немає ані матеріальних, ані соціальних ресурсів для допомоги.
Тому людина відчуватиме вину, незручність у спілкуванні й інстинктивно буде зменшувати вашу комунікацію.
Тому важливо не шкодити тим стосункам, які є зараз. Не додавати напруги, яка походить з інших джерел.
Навпаки, головна порада для стосунків на відстані — додавати спокою.
Ми це робимо, ознайомлюючи наших співрозмовників з тим, що в нас відбувається, і розповідаючи їм, як ми вирішуємо або плануємо вирішувати свої проблеми та завдання. А якщо у вас є складнощі, то варто подумати, як ваш співрозмовник може вам допомогти, і запитувати про конкретну допомогу.
Ви в іншій країні, сама з дітьми, і вам потрібно влаштувати їх у дитячий садок чи школу? Нема сенсу запитувати в тих, хто залишився, що вам із цим робити. Вони не знають. Але вони можуть знати когось, хто знає. Розкажіть, який у вас план, і запитайте про тих, хто може дати в цьому пораду.
Потрібні нові контакти
Щоб не перевантажувати людину відповідальністю, проханнями допомоги, скаргами й соціальними потребами, треба мати можливість задовольняти свої потреби через інші соціальні зв’язки.
Під час війни багато соціальних зв’язків було втрачено чи порушено. Майже всі люди відчувають брак соціальних контактів. Якщо ви вимагатимете від коханої або коханого компенсувати цей брак, він або вона точно не впораються, ви будете незадоволені, ваш партнер відчуватиме вину і безсилля, і все це точно нашкодить вашим стосункам.
Щоб цього не сталося, вам потрібно підтримувати й розвивати ті соціальні контакти, які доступні.
У китайців є такий вислів: далека вода не допоможе тобі загасити близьку пожежу, близькі сусіди нам потрібні, навіть якщо є далекі родичі.
Сусіди, колеги, давні й нові друзі — ось звичайні джерела соціальних зв’язків.