Для України це неофіційне свято. Історія свята почалася у Стародавньому Римі, де 2 лютого відзначався День їжака. Широку популярність свято здобуло у США і звідти поширилося у світі. Вважається, що День Сурка до США привезли іммігранти з Німеччини. А з 1887 р. почали святкувати у США та Канаді.
Байбак, або бабак (Marmota Blumenbach) – рід ссавців родини вивіркових.
В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один: бабак степовий (Marmota bobak) – північно-східна Україна; бабак альпійський (Marmota marmota) – Карпати (вимер).
2 лютого - середня точка між днями зимового та весняного сонцестояння. 2 лютого також відзначається день Євфимія Великого, про якого в народі казали, що він показує весну .
Якщо в день Євфимія опівдні сонце - до ранньої весни, якщо хуртовина - вся масляна хуртовина, якщо вітер - до сирого року. А от якщо у Євфим'єв день підніметься завірюха, хуртовина – тоді ще не менше тижня буде люта зима.
Відповідно до українських традицій бабак прокидався від зимової сплячки на свято Явдохи (14 березня). Він виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.
За григоріанським календарем 2 лютого - день Стрітення Господнього, який у деяких країнах, наприклад, у Німеччині та Англії, символізував початок весни. Вже тоді погоду саме в цей день вважали відповідальною за характер початку довгоочікуваної весни, що наближається.
Тож вважається, що 2 лютого потрібно спостерігати за бабаком, який вилазить зі своєї нори, і за його поведінкою можна судити про близькість настання весни.
Якщо день похмурий, бабак не бачить своєї тіні і спокійно залишає нору – зима скоро закінчиться, і весна в цей рік очікується рання.
Якщо ж день сонячний, бабак бачить свою тінь і ховається назад у нору – буде ще шість тижнів зими.
В Україні «діяли» два бабаки-«метеорологи» - слобожанський Тимко (живе на біостанції Харківського національного університету ім. В.Каразина в с. Гайдари, Харківщина) і галицький Мишко (з 2009 р. живе у Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі)]. В 2012 р. Тимко пішов на «пенсію» за віком та його підмінив Тимко II, галицького Мишка в 2016 р. змінила бабачиха Маруся.