21 липня виповнюється 120 років від дня народження Олени Теліги — української поетеси, публіцистки, літературної критикині та діячки Організації українських націоналістів. Вона стала однією з найяскравіших постатей українського визвольного руху ХХ століття та символом незламності й жертовності. Попри можливість врятуватися, Теліга свідомо залишилася в окупованому Києві, де була заарештована нацистами й загинула.

Олена Теліга (до шлюбу Шовгеніва) народилася 21 липня 1906 року в селі Ільїнське поблизу Москви в українській родині. Її батько Іван Шовгенів був інженером-гідротехніком і згодом працював в уряді Української Народної Республіки, а мати Юліянія — вчителькою.

У 1918 році родина переїхала до Києва, однак після поразки УНР батько емігрував разом із урядом до Польщі. Згодом сім'я возз'єдналася в Чехословаччині, де Теліга закінчила Український високий педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова в Празі.

Саме в еміграції сформувався її світогляд і розпочалася літературна творчість. З кінця 1920-х років Теліга друкувала поезію та публіцистику в українських виданнях, а також активно співпрацювала з редактором Дмитром Донцовим.

Після переїзду до Варшави вона займалася культурною та громадською діяльністю, виступала з публіцистичними доповідями й писала про роль української жінки в боротьбі за незалежність держави. Наприкінці 1939 року вступила до ОУН і працювала в її Культурній референтурі.

Після початку німецько-радянської війни Теліга разом із похідними групами ОУН повернулася в Україну. Спочатку працювала у Львові та Рівному, а восени 1941 року прибула до окупованого Києва.

У столиці вона очолила Спілку українських письменників, редагувала літературний додаток "Літаври", співпрацювала з газетою "Українське слово" та брала активну участь у культурному житті міста, попри небезпеку переслідувань з боку нацистської влади

На початку 1942 року німецькі окупанти розпочали масові арешти українських націоналістів. Друзі неодноразово переконували Телігу залишити Київ, однак вона категорично відмовилася.

9 лютого 1942 року поетесу разом із чоловіком Михайлом заарештували в приміщенні Спілки українських письменників. За переказами сучасників, напередодні арешту вона сказала, що не може залишити людей, яких закликала до боротьби.

Точна дата та обставини її смерті невідомі. Вважається, що Олену Телігу, її чоловіка та інших діячів ОУН розстріляли в Бабиному Яру. Днем її пам'яті традиційно вважають 21 лютого 1942 року.

Творчий доробок Олени Теліги налічує лише 38 поезій, однак вони стали важливою частиною української літератури. У своїх віршах вона поєднувала мотиви любові, свободи, боротьби й самопожертви, а її публіцистика була присвячена питанням національної свідомості та ролі української жінки в суспільстві.

На честь поетеси в Україні названо вулиці, встановлено пам'ятники, а до 100-річчя від дня народження випустили пам'ятну монету та художній поштовий конверт. Сьогодні Олена Теліга залишається однією з найвідоміших постатей українського національного руху та символом боротьби за незалежність України.