Здавалося б, неможливо вмістити в одному об’єкті історію, політику та духовність країни. Втім, така річ існує — це державний прапор, який  для кожної нації є способом представити себе у світі. Прапор демонструє, що країна незалежна, займає гідне місце серед інших держав, поважає свою історію та дбає про майбутнє. Всередині держави національний стяг об’єднує людей  у важкі часи, а повага до нього у всі часи вважалася виявом патріотизму. Не є виключенням і український прапор, на честь якого 23 серпня наша країна щороку відзначає свято — День Державного Прапора України. Наш синьо-жовтий стяг цінний для нас своєю історією, а також жертвами, які були принесені  заради нього.

Відомо, що прапори існували ще в давніх культурах, проте неможливо визначити, де саме вони з’явилися вперше. Найдавнішими дослідники вважають прапори Давнього Китаю, Індії часів Махабхарати, Персії періоду правління Кіра Великого, а також Римської імперії. Зазвичай знамена використовували у військових походах та битвах. В середні віки прапори стали способом ідентифікації особистості — в Європі їх мали лицарі, в Японії — самураї, а в Китаї — генерали імператорської армії.

Існує думка, що власне національні прапори беруть початок від мореплавців, бо з часів Христофора Колумба було прийнято вивішувати на щоглах знамена, що демонстрували приналежність корабля певній країні чи місту, а також його військовий чи торговельний статус. На суходолі прапори стали використовувати як символ  перемоги у битві, тому кожна з ворогуючих сторін намагалася захопити стяг супротивника. 

На прапорах Русі певний час домінували червоні й білі кольори, про що є свідчення в «Слові о полку Ігоревім». Пізніше, особливо після встановлення християнства, набули переваги сині та жовті барви, але єдиного державного прапора тоді не існувало — кожне зі знамен символізувало владу окремого князя. 

В XIII – XIV століттях на українських землях з’явилися чотирикутні прапори з вільним кінцем у вигляді клину, на яких було поєднано жовтий і синій колір. Літописці засвідчили їх у 1410 році в бою під польським селом Грюнвальд, що увійшов в історію як «Битва народів» або «Грюнвальдська битва». 

В часи розквіту козаччини в Україні з’явилися так звані корогви — козацькі стяги. Крім синьо-жовтих, у козаків були червоно-малинові прапори. На початку XVIII століття синє тло прапорів стало переважати, при цьому на ньому зображувалися золотими або жовтими кольорами образи святих, Богородиці, а також хрести.  

Синьо-жовті стяги стали символом відродження української нації — спершу на заході країни, а згодом і на лівобережжі та сході. Під цими знаменами окремі національні корпуси наших співвітчизників воювали в боях Першої світової, також вони майоріли на численних маніфестаціях 1917 року — як символ надії українців на національну автономію.

Центральною Радою щойно проголошеної Української Народної Республіки жовто-синій прапор було встановлено в якості державного 22 березня 1918 року. Через кілька тижнів флагманський корабель Чорноморської ескадри підняв цей стяг на своїй щоглі, а потому він з’явився в усіх українських військових частинах. В листопаді 1918–го жовто-синій прапор визнала своїм державним символом Західноукраїнська Народна Республіка, а 20 березня 1920 року — Закарпатська Україна.

Проте, закріпившись на території України, радянська влада замінила наш історичний стяг на прапор радянського зразка — червоне полотнище з серпом, молотом та п’ятикутною зіркою у верхньому куті. Про українські знамена нагадувала лише синя стрічка, що займала нижню третину полотнища.

Підняття національного прапора за часів СРСР вважалося кримінальним злочином, але це не зупиняло патріотично налаштованих українців, особливо молодь. Відомо чимало випадків, коли за вивішування синьо-жовтих знамен сміливці отримували строки ув’язнення до 15 років, а іноді судді могли винести й смертний вирок. 

Вільніше говорити про український прапор та обстоювати його національне значення почали з кінця 1980-х років, коли вже відчувався неминучий крах радянської системи. В березні 1990 року депутати Тернопільської міськради встановили над своєю будівлею синьо-жовтий прапор поряд з прапором УРСР, в квітні український стяг замайорів над Львівською ратушею. 

16 липня 1990 року Україна отримала ухвалену парламентом Декларацію про державний суверенітет, а 24 липня національний стяг встановили біля Київської міської ради, знов-таки поряд з червоним, радянським. Спостерігати за підняттям українського прапора тоді зібралося 30 тисяч люду. 

В серпні 1991-го, після спроби державного перевороту в Москві, український парламент зібрався на надзвичайну сесію. Члени партії «Народний Рух» принесли  в зал засідань синьо-жовте знамено, а 4 вересня його було встановлено над куполом Верховної Ради. На початку 1992 року, з метою офіційного затвердження кольорів нашого прапора, парламентарями було прийнято постанову «Про державний прапор України». 

Загальнодержавне свято — День Державного Прапора України  — ми отримали  в 2004 році, і своєю датою — 23 серпня — воно нагадує про той день, коли український прапор вперше було внесено до залу засідань українського парламенту. 

https://daytoday.ua/podiya/den-derzhavnoho-prapora-ukrainy/