Щороку 26 квітня відзначають День чорнобильської трагедії, Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф.Це була найбільша техногенна катастрофа за всю історію існування людства.

У цей день ми засвідчуємо свою шану і вдячність усім, хто ступив назустріч неприборканому смертоносному лиху радіації, поклав своє життя і здоров’я, щоб порятувати не лише Україну, але і всю планету. Подвиг цих людей назавжди вписано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам’яті українського народу.

Біль, тривога та уроки Чорнобиля навічно залишаються в наших серцях.

Наразі український народ боронить рідну землю від держави – терориста, яка вдається до підступних провокацій та ядерного шантажу, і своїми діями знову наражає світ на небезпеку і жахіття радіаційного апокаліпсису. Україна знову стоїть на сторожі безпеки усього світу. Завдання і виклик цієї війни для усього світу – не допустити нового Чорнобиля.

39 років тому внаслідок невдалого та злочинного експерименту вибухнув і загорівся 4-й енергоблок на Чорнобильській АЕС, катастрофа, яку намагалися, але через масштаби не змогли приховати. До ліквідації наслідків катастрофи було залучено пів мільйона людей, серед яких пожежники, військові, лікарі, водії, вчені, шахтарі, а ще багато інших.

Назва мало кому відомого до тієї пори українського містечка перетворилася на слово, з яким асоціюється трагедії всесвітнього масштабу. Ця катастрофа стала найбільшою за всю історію ядерної енергетики за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей та за економічними збитками.

До цього дня в  кіноклубі" Docudays UA" при Дніпропетровській обласній бібліотеці для дітей дивилися фільм "Десять років відчуження"

Фільм «Десять років відчуження» складається з коротких сюжетів, які режисер Сергій Буковський та його творча група зняли напередодні 10-річчя трагедії на Чорнобильській АЕС. Ідея режисера полягала в тому, щоб телеканал СТБ за два тижні до трагічної дати міг щодня показувати документальні свідчення наслідків катастрофи. Ідею підтримав департамент документальних проектів компанії «Internews» і в 1996 році міні сюжети виходили в ефірі СТБ – щодня після програми «Вікна». Після виходу в ефір творча група вирішила скласти сюжети в один фільм, який показує стан зони – людей, що живуть там, їхні домівки, проблеми, з якими вони зустрічаються, – і все ж таки залишаються там. Це – одна з рис українського характеру – не полишати місце народження, свою домівку. Фільм отримав Гран Прі Міжнародного Мандрівного фестивалю «Оксамитовий сезон» 1996 року.

«Чорнобиль – один із епохальних поворотів не тільки української історії, але і всього людства. Біль і мужність Чорнобиля сповнює наші серця тривогою та неспокоєм. Тільки через багато років проходить до нас переосмислення масштабів цієї трагедії і подвигу ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Під час обговорення торкнулися важливості альтернативності електроенергії. Фільм допоміг глибше зрозуміти весь трагізм становища, в яке потрапили мільйони людей, та дізнатися історичні відомості про техногенну катастрофу XX століття.

Ми маємо зробити все, щоб у майбутньому подібні катастрофи ніколи не повторювались, а пам'ять про цих людей жила у наших серцях».