Ми звикаємо до виразу "діти війни ". Але є ж і мами війни . І у мам свій фронт. Я радію за кожну маму , за кожну вагітну жінку, яка зараз у безпеці. Я знаю скільки тривог приносить материнство , а зараз якнайбільше... Я зараз спілкуюсь з мамами маленьких дітей ,з вагітними , які рятуються за кордоном . Я знаю і чую їх історії . Ми на зв'язку . Це мами ,які відвідували до війни наші клуби в бібліотеці. І це такі історії :
"Ми вже тікали від війни в 2014 , я тоді була вагітна ,довго снилися страшні сни , в мене дуже тривожна дитина , і зараз знову...."
"Я їхала кілька діб . В автобусі я впала , дуже переживаю чи все добре , з моєю дитиною....."
"На кордоні чоловіка відштовхнули і не дали навіть попрощатися , малий плакав ,але ми йшли. Син ніс рюкзак ,бо я не могла . Не знаю як я пройшла ті 10 км....."
"Я хочу додому , хочу до чоловіка ,дитина весь час плаче . Дуже реагує на будь-які звуки ( був свідком вибуху ,злякався). Ховається під ліжко, заплющує очі. Зараз ми вбезпеці ,але у дитини травма...допоможіть.."
Під час переїзду , ми і наші діти стають більш вразливими . Звична домашня оселя змінилася на чужий дім - з чужими речами , з чужими іграшками , з чужим ліжком і чужою мовою . Це не може не вплинути на стан дитини .
Я весь час наголошувала мамам , щоб більше спілкувалися зі своїми дітьми , пояснювали все , радилися , вели себе як з дорослими...
І ось просто зараз , не маючи часу на дрібниці , просто схопили дитину , просто схопили деякі речі і помчали свій за очі в безпечне місце....Але воно таке чуже...Діти в фізичній безпеці ,але не в психологічній . Вони часто агресивні ,істеричні , часто замкнуті....Прийшов час поговорити ,приділити увагу , пояснити свої дії . Мами не мовчіть...
Ваш тілесний контакт і ваші пояснення ситуації допоможуть у психологічному комфорті вашої дитини . Дуже важко бути сильною.
Але коли поруч немає сильного плеча ми можемо все заради наших дітей.
Хто казав ,що мама слабка ?